1 Царів 12 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2
Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті.
3
Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами:
4
Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську) працю твого батька, — його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, — і ми будемо тобі служити!
5
А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися.
6
Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові?
7
Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8
Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими — своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували.
9
Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10
А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! — дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11
Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами!
12
Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день,
13
то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали,
14
а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!
15
Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено ГОСПОДОМ, і тепер збулося Його слово, яке ГОСПОДЬ прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина.
16
Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях.
17
Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18
Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19
Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.
20
Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився.
21
Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.
22
Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту:
23
Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова:
24
Так говорить ГОСПОДЬ: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до ГОСПОДНЬОГО слова, і повернулись, аби за ГОСПОДНІМ наказом розійтись.
25
Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел.
26
Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду!
27
Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, — Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!
28
Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю!
29
Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані.
30
Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю.
31
Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, — тих, які ніколи не належали до Левієвого племені.
32
Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї, і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував.
33
Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято, яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном…
