Псалми 142 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1

Повчання Давида, коли він перебував у печері. Молитва.

2

Щосили я волаю до ГОСПОДА, на повен голос я кричу в молитві до ГОСПОДА.

3

Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу, особливо

4

коли знемагає у мені мій дух. Але Тобі відома моя стежка, — на дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку.

5

Дивлюся праворуч і бачу: нема нікого, хто на мене звернув би увагу, — нікуди мені діватись, і нема того, хто потурбувався би про мене.

6

Тоді я заволав до Тебе, ГОСПОДИ, і сказав: Ти — мій Притулок, моя Доля серед живих людей.

7

Прислухайся до мого благання, бо я дуже пригнічений! Визволи мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші за мене.

8

Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління.

---