Буття 24 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Авраам дуже постарів, увійшов у похилий вік. ГОСПОДЬ продовжував благословляти Авраама в усьому.
2
Якось сказав Авраам своєму старшому над його домом слузі, відповідальному за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно
3
і присягнися мені ГОСПОДОМ Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові дружини з дочок ханаанського народу, серед якого я живу,
4
а підеш до мого рідного краю, до моєї рідні, і звідти візьмеш дружину для мого сина Ісаака.
5
Слуга сказав йому: А якщо жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, то чи мав би я повернути твого сина в край, звідки ти вийшов?
6
Та Авраам заперечив: У жодному разі не повертай мого сина туди!
7
ГОСПОДЬ, Бог неба, Який вивів мене з дому мого батька та із краю мого народження, із клятвою сказав мені: Цю землю Я дам твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина.
8
А якщо жінка не забажає піти з тобою, то будеш вільний від присяги мені. Лишень мого сина не повертай туди!
9
І поклав раб свою руку під стегно свого пана Авраама, і присягнув йому в тій справі.
10
Слуга взяв із собою десять верблюдів з числа верблюдів свого господаря, навантажив їх усяким добром свого господаря, піднявся і вирушив у Месопотамію, до міста Нахора.
11
Надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він зупинив верблюдів за містом, біля криниці з водою,
12
і сказав: ГОСПОДИ, Боже мого господаря Авраама, пошли мені сьогодні успіх та вияви милість до мого господаря Авраама!
13
Ось я стою біля джерела води, куди дочки мешканців міста приходять брати воду.
14
Нехай же станеться так: дівчина, яку я попрошу нахилити до мене свого глека, щоб я напився, скаже: Пий! Я напою також і твоїх верблюдів, — буде тією, котру Ти приготував Своєму рабові Ісаакові. З цього я дізнаюся, що Ти виявив милість моєму господарю.
15
Слуга ще не закінчив молитись, як вийшла із глеком на плечі Ревека, що народилася в Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата.
16
Дівчина була на вигляд дуже гарна, — дівиця, яка ще не знала чоловіка. Підійшовши до джерела, вона наповнила свого глека водою й рушила, щоб іти далі.
17
У той час слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай мені, будь ласка, трохи напитися з твого глека води.
18
Вона відповіла: Пий, мій пане! І з поспіхом зняла свого глека з плеча й дала йому напитися.
19
Коли ж він закінчив пити, вона сказала: Твоїм верблюдам я також наберу води, поки вони не нап’ються.
20
Негайно пішла, вилила воду зі свого глека до корита, і знову побігла до криниці набрати води. Дівчина начерпала води всім верблюдам.
21
Чоловік мовчки придивлявся до неї, бажаючи усвідомити, чи є це саме та дорога, на яку спрямовує його ГОСПОДЬ, чи ні.
22
Щойно верблюди перестали пити, слуга взяв золоту сережку, вагою півшекеля, і два браслети на її руки, вагою десять шекелів золота,
23
та й запитав: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби можна було переночувати?
24
Вона відповіла: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, котрого вона народила Нахорові.
25
А соломи і паші в нас багато, — продовжила дівчина, — є в нас і місце, аби переночувати.
26
Тож чоловік, схилившись долілиць, поклонився ГОСПОДЕВІ
27
і сказав: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог мого пана Авраама, що не відвернув своєї милості та вірності від мого господаря. Мене ж ГОСПОДЬ успішно привів до дому братів мого господаря.
28
Побігла дівчина і розповіла в домі своєї матері про все, що сталось.
29
Ревека мала брата на ім’я Лаван. І побіг Лаван до чоловіка надвір до джерела.
30
А коли зауважив у своєї сестри сережку, а на руках — браслети, і коли почув слова своєї сестри Ревеки про те, що їй говорив той чоловік, то поспішив до мандрівника, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,
31
і сказав йому: Заходь, благословенний ГОСПОДОМ! Чому стоїш надворі? Я вже приготував домівку і місце для верблюдів.
32
Тож чоловік (слуга Авраама) увійшов до хати, а Лаван розвантажив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, а також приніс води для його (слуги) ніг і ніг людей, що були з ним.
33
Після цього дали йому їсти, однак він сказав: Не їстиму, доки не розповім про свою справу. Тож (Лаван) сказав: Говори!
34
І він почав говорити: Я — слуга Авраама.
35
ГОСПОДЬ щедро поблагословив мого господаря, і він став великим. Дав йому Господь овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.
36
Та й Сарра, дружина мого пана, вже в його похилому віці, народила моєму господарю сина. Авраам віддав йому все, що належало йому.
37
А мене мій господар попросив заприсягнути, що не візьму дружини для його сина з-поміж дочок ханаанського народу, на землі якого він проживає.
38
Ти неодмінно підеш до дому мого батька, — сказав він, — до мого роду, і звідтіля візьмеш дружину для мого сина.
39
Але я сказав своєму господарю: А якщо жінка не піде зі мною?
40
Він мені відповів: ГОСПОДЬ, в присутності Якого я ходжу, пошле Свого ангела з тобою, й тобі пощастить у дорозі; ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька.
41
Ти будеш вільний від своєї клятви лише тоді, коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, — тільки в такому разі ти будеш вільний від даної мені присяги.
42
Тож, прибувши сьогодні до джерела, я молився: ГОСПОДИ, Боже мого господаря Авраама! Пошли, благаю, успіх на моєму шляху, яким я нині прямую!
43
Ось я стою біля джерела води. Нехай же дівчина, котра прийде набрати води і до якої я звернусь з проханням: Дай мені, будь ласка, напитися трохи води з твого глека,
44
скаже мені: Напийся ти сам, а я і твоїх верблюдів напою, — буде тією жінкою, яку обрав синові мого пана ГОСПОДЬ.
45
Перш ніж закінчив я це говорити у своїх думках, як прийшла Ревека зі своїм глеком на плечі. Вона спустилася до джерела і набрала води. Я ж попросив її: Дай, будь ласка, мені напитися.
46
Вона швиденько зняла з себе глека і сказала: Пий, я і твоїх верблюдів також напою. Тож напився я, а вона напоїла моїх верблюдів.
47
Тоді я запитав її: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я — дочка Бетуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мілка. Тож я дав їй сережку для носа й браслети на її руки.
48
Після того, схилившись долілиць, я поклонився ГОСПОДЕВІ й поблагословив ГОСПОДА, Бога мого господаря Авраама, Який провадив мене правильною дорогою, аби взяти дочку брата мого господаря для його сина.
49
Тому, якщо ви маєте бажання виявити милість і шану моєму господарю, скажіть про це мені; якщо ж ні, дайте також мені знати, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50
У відповідь Лаван та Бетуїл сказали: Від ГОСПОДА вийшло це рішення, тож не можемо тобі сказати ні злого, ні доброго.
51
Ось Ревека перед тобою. Бери її та йди і нехай вона буде дружиною синові твого господаря, як визначив ГОСПОДЬ.
52
Коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився ГОСПОДЕВІ до землі.
53
Вийнявши срібні та золоті речі й одяг, він дав Ревеці; дав також подарунки її братові й матері.
54
Після цього їли й пили — він та люди, що були з ним. А коли встали вранці, слуга сказав: Відпустіть мене до мого господаря.
55
Але її брат й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами хоча б днів десять, а після цього піде.
56
Слуга ж відповів: Не затримуйте мене, бо ГОСПОДЬ пощастив мені в дорозі. Тож і ви відпустіть мене, щоб я повернувся до мого господаря.
57
Вони сказали: Покличмо дівчину і запитаймо її.
58
Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона відповіла: Піду.
59
Після цього відпустили свою сестру Ревеку з її служницею, а також слугу Авраама та його людей.
60
Благословляючи Ревеку, рідні сказали їй: Ти — наша сестра, стань матір’ю для незліченних тисяч, і нехай твої нащадки успадкують брами своїх ворогів.
61
Зібравшись, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили за слугою Авраама. Таким чином, взявши Ревеку, він вирушив у дорогу.
62
Ісаак якраз повернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої. Він проживав на півдні краю.
63
Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися полем. Підвівши очі, він побачив караван верблюдів.
64
Ревека також побачила Ісаака, тому зійшла з верблюда
65
і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Слуга відповів: Це — мій господар. Тоді вона взяла покривало і закрила обличчя.
66
При зустрічі слуга докладно розповів Ісаакові про все, що зробив.
67
Тож увів Ісаак Ревеку до шатра своєї матері. Взяв він її, і вона стала йому дружиною. Він покохав її, і утішився Ісаак після смерті своєї матері Сарри.
