Буття 44 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Після цього Йосиф наказав старшому над своїм домом говорячи: Наповни мішки цих людей поживою, скільки лише вони можуть нести, і поклади гроші кожного зверху в його мішок,
2
а в мішок наймолодшого зверху поклади мою чашу — срібну чашу разом з грошима за його пшеницю. Той зробив усе за наказом Йосифа.
3
Коли настав ранок, чоловіків відпустили разом з їхніми ослами.
4
Щойно вони залишили місто, не відійшовши далеко, як Йосиф звелів старшому над своїм домом: Встань, наздожени тих чоловіків! Наздогнавши, скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро?
5
Хіба це не та чаша, з якої мій пан п’є? Він також на ній займається провіщенням! Таке вчинивши, ви зробили вкрай погано.
6
Наздогнавши їх, той передав їм усі ці слова.
7
Вони ж відповіли йому: Навіщо пан говорить такі речі? Неможливо, щоби твої раби вчинили те, що ти кажеш.
8
Ми з ханаанського краю повернули тобі гроші, які знайшли зверху в наших мішках. То як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого пана?
9
У кого лишень з твоїх рабів буде знайдена чаша, той хай загине, а ми всі станемо слугами нашого пана!
10
Він же промовив: Гаразд! Нехай буде за вашими словами: в кого буде знайдена чаша, той стане моїм слугою, а ви будете невинні.
11
Кожен з них з поспіхом стягнув на землю свого мішка. Так само кожен відкрив свій мішок.
12
Той всіх обшукав, починаючи від старшого і закінчуючи наймолодшим. Чашу було знайдено у Веніяміновому мішку.
13
Тоді пороздирали вони на собі одяг, кожен нав’ючив свого осла, і всі повернулися до міста.
14
Ввійшов Юда зі своїми братами в дім Йосифа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю.
15
А Йосиф їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, здатний відгадати?
16
Юда ж відповів: Що можна відповісти нашому панові, що говорити, або чим виправдатися? Адже Бог виявив провину твоїх слуг! Тому ми слуги нашого пана — усі ми, як і той, у чиїх руках знайдено чашу.
17
Та Йосиф сказав: Я не можу так учинити; лише той чоловік, у чиїх руках була знайдена чаша, буде моїм слугою. Ви ж з миром вирушайте до вашого батька.
18
Тоді Юда підійшов до нього і сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму слузі промовити слово, щоб почув мій володар, і не прогнівайся на свого слугу, адже ти такий, як фараон.
19
Мій володар колись запитав своїх слуг, кажучи: Чи маєте батька або брата?
20
І ми тоді сказали нашому володарю: Є в нас старий батько і наймолодша дитина його старості; його брат помер, тому він один залишився від своєї матері, і батько дуже любить його.
21
Ти ж сказав своїм слугам: Приведіть його до мене, я хочу його побачити!
22
Тоді ми сказали нашому володарю: Не може юнак залишити свого батька, бо коли він залишить його, то його батько помре.
23
Ти ж сказав своїм слугам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, то більше не з’являйтесь перед моє обличчя.
24
Так сталося, що коли ми повернулись до твого слуги, нашого батька, то оповіли йому слова нашого володаря.
25
Коли ж наш батько сказав: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба,
26
ми відповіли: Не можемо піти! Підемо лише тоді, коли піде з нами наш наймолодший брат, оскільки не можемо з’явитись перед обличчя того чоловіка, якщо не буде з нами наймолодшого брата.
27
Тоді наш батько, твій слуга, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила моя дружина.
28
Один пішов від мене, і я сказав: напевно, звір загриз його; з того часу я його більше ніколи не бачив;
29
тому, якщо заберете від мене цього, та станеться з ним якесь лихо, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу.
30
Тепер же, якщо прийду до твого слуги, нашого батька, а юнака з нами не буде, — в той час як його душа прив’язана до душі сина, —
31
може статися, що коли він не побачить з нами юнака, то помре. Таким чином твої слуги цим горем зведуть сивину твого слуги, а нашого батька, до шеолу.
32
Я, твій слуга, за юнака перед своїм батьком запоручився, сказавши: Якщо не приведу його до тебе, то буду винуватий перед моїм батьком по всі дні життя.
33
Тому тепер благаю: нехай твій слуга залишиться, замість хлопця, рабом моєму панові, а юнак хай піде зі своїми братами.
34
Бо як я піду до мого батька, коли зі мною не буде юнака? Хіба для того, щоби побачити горе, яке спіткає мого батька.
