Єремії 10 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Послухай, роде Ізраїлів, слова, які щодо вас проголошує ГОСПОДЬ!
2
Так говорить ГОСПОДЬ: Не привчайтесь до звичаїв народів (язичників) і не бійтеся небесних ознак, яких бояться ті люди!
3
Адже звичаї інших народів — марнота! Бо ідол — дерево, зрубане в лісі й оброблене сокирою ремісника;
4
воно прикрашене сріблом і золотом, на чомусь укріплене цвяхами та молотком, щоб не впало й не хиталось.
5
Вони (ідоли), як опудала на баштані, які не розмовляють, — їх неодмінно потрібно носити, оскільки самі не ходять! Тому не бійтеся їх, адже вони не заподіють зла, — та й добра від них не чекайте!
6
Немає подібного до Тебе, ГОСПОДИ! Ти Один величний, — навіть у Твоєму Імені потужна сила.
7
Хто Тебе не боятиметься, Царю народів? Лише Тобі належить поклоніння! Усі мудреці народів, у всіх їхніх царствах, не можуть зрівнятись з Тобою!
8
Всі до одного вони безумні й безглузді, тому їхнє уявне напоумлення — порожнеча, бо що візьмеш з дерева?!
9
Так само й коване срібло, доставлене з Таршішу, як і золото з Уфазу, — усе це виріб митця і руки золотаря. Та й одежа на них з блакиті й порфіри — ніщо інше як вироби вмілих митців.
10
Але ГОСПОДЬ є справжнім Богом, — Він живий Бог, вічний Цар! Від Його гніву здригається земля, а народи не здатні витримати Його обурення.
11
Отже, скажіть їм так: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі та з-під небес!
12
Господь же створив землю силою Своєю, утвердив усесвіт Своєю мудрістю, і Своїм розумом розпростер небеса.
13
Щойно зазвучить Його голос, — у небі починають шуміти води, з країв землі підіймаються хмари, блискавки звіщають про дощ, а з Його сховищ виривається вітер.
14
Стосовно ж людини та її знання, то вона виявляється зовсім немудрою. Адже кожний плавильник золота мав би соромитись свого ідола, розуміючи, що його виріб — ніщо інше як обман, позбавлений духа.
15
Вони нікчемні й варті глузування, оскільки в час відплати будуть знищені.
16
Не таким є уділ Якова! Його майбутнє — Той, Хто створив усе, а плем’я Його спадку — Ізраїль! ГОСПОДЬ Саваот — Його Ім’я!
17
Отже, збирай свої пожитки (клунки) в краю, який в облозі.
18
Адже так говорить ГОСПОДЬ: На цей раз Я відкину від Себе мешканців цього краю, завдам їм страждань, аби вони, шукаючи, знайшли Мене.
19
Горе мені в моїй скрусі! Мої рани невиліковні! Але я сказав: Це заслужена недуга, і я мушу її стерпіти!
20
Мій намет знищений, і всі мої шнури позривані. Мої діти відійшли від мене, і їх більше немає. Нема кому знову розіп’яти мій намет, й нікому повісити мої завіси.
21
Адже пастирі втратили глузд й не шукають ГОСПОДА, через що їм не пощастило, і всі їхні стада розпорошені.
22
Вже чути галас, — звістка про те, що він наближається! Великий гуркіт несеться зі сторони північного краю, аби обернути Юдейські міста в руїни, — в поселення для шакалів.
23
Знаю, ГОСПОДИ, що не від волі людини залежить її дорога, і сама по собі людина не здатна керувати своєю ходою.
24
Напоумляй мене, ГОСПОДИ, але за Своїм правосуддям, й не в Своєму гніві, щоб мені не загинути.
25
Вилий Своє обурення на народи, які Тебе не знають, і на племена, які не проголошують Твого Імені. Адже вони проковтнули Якова, — вони пожерли й знищили його, а поселення його спустошили.
