Йова 30 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1
А тепер глузують наді мною молодші за мене віком, чиїх батьків я не прийняв би щоб поставити їх нарівні із псами, що охороняли мою отару.
2
Та й сила їхніх рук, — навіщо вона мені здалася? З часом занепала їхня колишня сила.
3
В результаті злиднів і нищівного голоду, вони гризли сухе коріння нещодавно зруйновної та спустошеної землі.
4
Вони зривали лободу попід кущами, а коріння рокитника було їхньою їжею.
5
З-поміж людського суспільства їх проганяли, — люди на них кричали, як на злодіїв,
6
тому вони проживали в глибоких ярах висохлих потоків, у підземних ямах та скальних печерах.
7
Серед чагарників вони, як звірі, завивали, збиралися серед колючих кущів й тулились одне до одного, —
8
рід жалюгідних, нащадки безіменних, вигнанці на землі…
9
Ось такі люди тепер знущаються, — образливі пісні про мене співають, — я став для них поговіркою.
10
Вони гидують мною, тримаються подалі від мене, а коли наближаються до мене, то неодмінно стараються плюнути в обличчя.
11
Адже Він (Господь) розв’язав мій пояс, упокорив мене, тому вони й знущаються наді мною.
12
Праворуч від мене підіймається та наволоч, підставляють мені ноги, й вимощують проти мене власну дорогу, щоб мене погубити.
13
Зіпсували мій шлях (долю), користаючись з мого нещастя, і ніхто їх не зупинить.
14
Приходять ватагою, наче через широкий вилом, навалюються, наче руйнівні буруни.
15
Мною опанували страхіття, моя гідність розвіялись наче по вітру, і мій добробут проминув, наче хмара.
16
І зараз моя душа вмліває (ниє) у мені, — мною заволоділи дні смутку…
17
Вночі мої кості ніби пронизує біль, — навіть мої жили не розслаблюються.
18
З надзвичайною силою Він (Господь) вхопив мене за мій одяг, душить мене воротом моєї сорочки.
19
Він укинув мене в болото, уподібнив мене до пороху та попелу.
20
Я волаю до Тебе, але Ти мені не відповідаєш, стою перед Тобою, однак Ти не звертаєш на мене уваги.
21
Яким же безжалісним Ти став до мене, Своєю могутньою рукою шмагаючи мене!
22
Ти мене підхопив, наче вітром, посадив мене на нього й звелів летіти, щоб мене не стало.
23
Знаю я, що Ти мене провадиш до смерті, — до дому, призначеного для всього живого.
24
Але, хіба ж не простягає руки потопаючий, волаючи у своєму нещасті про допомогу?
25
Хіба ж я не плакав над тим, кому в житті було важко? Чи я від душі не співчував нещасному?
26
Тому я очікував добра, та прийшло зло; сподівався світла, а настала темрява.
27
У мене всередині все кипить і не заспокоюється, — кожен день приносить мені лише нещастя.
28
Я почорнів, але не від сонця, — встаю посеред громади та волаю про допомогу.
29
Я став братом шакалам і товаришем страусам.
30
Шкіра на мені почорніла, а мої кості палають вогнем.
31
Моя арфа постійно голосить, а моя сопілка видає лише звуки ридання…