Йова 31 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2
Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3
Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців — нещастя?
4
Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?
5
Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,
6
то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.
7
Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,
8
то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки) нехай будуть вирвані з землі з корінням!
9
Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10
то нехай моя дружина меле (віддається) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!
11
Бо це була би розпуста, підсудний злочин.
12
Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.
13
Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,
14
то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?
15
Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.
16
Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?
17
Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,
18
яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!
19
Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,
20
то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!
21
Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,
22
то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!
23
Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.
24
Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти — моя надія;
25
якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;
26
якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27
і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку,
28
то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.
29
Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?
30
Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.
31
Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32
Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.
33
Якщо я, — що переважно чинять люди, — приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,
34
бо мені було би страшно великої громади, — та й сором перед родиною лякав би мене, — тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому.
35
О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36
Адже я готовий покласти його на свої плечі, — як вінком, прикрасив би ним свою голову.
37
Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.
38
І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту
39
через те, що я споживав його (поля) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих,
40
що землю обробляли, — то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю — бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…
