Йова 9 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1
Відповідаючи, Йов промовив:
2
Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!
3
Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.
4
Адже Він — мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?
5
Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.
6
Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.
7
Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.
8
Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.
9
Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір,
10
Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.
11
Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.
12
Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?
13
Бог Свого гніву не відвертає, — перед Ним схиляються навіть служителі Рахава.
14
Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?
15
Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування.
16
І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.
17
Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, —
18
не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.
19
Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо — про суд, то хто Його покличе на мій судовий позов?
20
Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.
21
Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!
22
Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.
23
І якщо зненацька бич Божого гніву приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.
24
Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥
25
Мої дні мчать швидше гінця, — пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.
26
Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, — неначе орел, що падає на здобич.
27
А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,
28
то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…
29
Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?
30
Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,
31
то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном, — і мною гидував би навіть мій одяг.
32
Адже Бог — не є людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.
33
Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.
34
Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,
35
тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.