Числа 16 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
У той час Корей, син Їцгара, онук Кегата, та правнук Левія, й Датан та Авірон, сини Еліява, а також Он, син Пелета, онук Рувима,
2
повстали проти Мойсея. Доних приєдналось ще двісті п’ятдесят чоловіків Ізраїльтян, — старійшин громади, радників на зборах, знатних мужів.
3
Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Годі вам! Адже вся громада — усі вони святі, і ГОСПОДЬ посеред них! То чому ви підноситесь над ГОСПОДНЬОЮ громадою?
4
Коли Мойсей це почув, то впав долілиць,
5
після чого промовив до Корея та до всього його угруповання, говорячи: Уранці ГОСПОДЬ дасть знати, хто Його, хто святий і може наблизитись до Нього. Котрих Він Собі вибере, тим і дозволить наблизитись до Себе!
6
Зробіть ось що ти, Корею, і ви всі з його угруповання візьміть собі кадильниці
7
і завтра покладіть у них жару, а зверху покладіть у них ладану перед ГОСПОДОМ. Той чоловік, якого вибере ГОСПОДЬ, і є святий. Цього має бути достатньо для вас, нащадки Левія!
8
Далі Мойсей сказав до Корея: Вислухайте, прошу вас, нащадки Левія.
9
Хіба мало для вас, що Бог Ізраїлю виокремив вас в Ізраїльській громаді, аби наблизити вас до Себе і щоб ви могли звершувати служіння в ГОСПОДНЬОМУ Наметі й стояли перед громадою, щоб їй служити?
10
Він дозволив тобі, а з тобою і всім твоїм братам, нащадкам Левія, наблизитись до Себе, а ви домагаєтесь ще й священства?
11
Адже ти і все твоє угруповання об’єднались проти ГОСПОДА! Бо хто такий Аарон, що ви нарікаєте на нього?
12
Тож Мойсей послав щоб покликали Датана та Авірона, синів Еліява. Але вони сказали: Ми не прийдемо!
13
Хіба не досить того, що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб вигубити нас у пустелі? Ти ще й хочеш володарювати над нами?
14
Насправді ж, ти не привів нас у землю, що тече молоком та медом, і не дав нам у посілість полів та виноградників? А може хочеш виколоти очі цим людям? Ми не підемо!
15
Мойсей дуже обурився і звернувся до ГОСПОДА: Не приймай їхньої жертви! У жодного з них я не взяв навіть осла, і не вчинив нікому з них зла!
16
А Кореєві Мойсей сказав: Ти і все твоє угруповання завтра будьте перед ГОСПОДОМ — ти, вони і Аарон!
17
Усі візьміть свої кадильниці і покладіть у них ладану. Кожний нехай принесе свою кадильницю перед ГОСПОДОМ — двісті п’ятдесят кадильниць. Ти і Аарон також принесіть свої кадильниці.
18
Тож кожний узяв свою кадильницю, усі поклали в них вогню та насипали на нього ладану, і стали біля входу в Намет Свідчення разом з Мойсеєм та Аароном.
19
Корей зібрав проти них усе своє угруповання біля входу в Намет Свідчення. І ось усій громаді з’явилася ГОСПОДНЯ слава.
20
ГОСПОДЬ заговорив до Мойсея та Аарона, кажучи:
21
Відійдіть від цієї громади і Я їх знищу в одну мить.
22
Але вони впали долілиць, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Коли згрішить одна людина, то хіба Твій гнівмав би впасти на всю громаду?
23
І промовив ГОСПОДЬ до Мойсея такі слова:
24
Звернися до громади і скажи: Відступіть з усіх сторін від наметів Корея, Датана та Авірона!
25
Тож Мойсей встав і пішов до Датана та Авірона, а за ним пішли Ізраїльські старійшини.
26
І він промовив до громади наступні слова: Відійдіть від наметів цих негідних людей! Не доторкайтеся до будь-чого, що належить їм, аби вам не загинути за всі їхні гріхи!
27
Люди відступили від наметів Корея, Датана та Авірона довкола. Датан же і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети разом зі своїми дружинами, своїми синами і їхніми дітьми.
28
А Мойсей сказав: З цього дізнаєтеся, що ГОСПОДЬ послав мене аби чинити всі ці справи, і з власної волі я не роблю нічого.
29
Якщо вони повмирають такою смертю, як усі люди, і коли їх спіткає доля всіх людей, то не Господь посилав мене.
30
Але коли ГОСПОДЬ зробить щось досі нечуване, і земля, розкривши свої уста, поглине їх та все, що їм належить, і вони живими зійдуть до шеолу, тоді знайте, що ці люди збезчестили ГОСПОДА.
31
І сталося таке: щойно він сказав усі ці слова, під ними розступилася земля…
32
Земля відкрила свої уста і поглинула їх, їхні намети й усіх людей, які були з Кореєм, та все їхнє майно.
33
Таким чином вони та все, що в них було, зійшли живими до шеолу, і земля їх покрила. Вони зникли з-посеред громади.
34
А весь Ізраїль, — усі ті, що були довкола них, — втікали від їхнього крику, говорячи: Щоб часом і нас не поглинула земля!
35
Тоді вийшов від ГОСПОДА вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які принесли в кадильницях ладан.
